Зі святом Івана Купала дорогі кобижчанці!

З давніх давен походить цей обряд та його вшанування нашими пращурами, які вірили в силу природи,її могутність та велич. Навіть попри впровадження християнства Сіон незміг зламати історію,звичаї обряди древніх словян, які дуже любили природу.
Існує легенда, що один раз на рік, за народним повір’ям, в ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, і діставатиме їх без великих зусиль, йому відмикатимуться всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою, він зможе закохати в себе будь-яку дівчину. Роздобути квітку папороті дуже важко, бо вона квітне тільки одну мить і пильно охороняється від людей чортами.
До поміченого завчасно куща папороті сміливець вирушає звечора. Розстеливши довкола рослини освячену дванадцять разів скатертину (в якій освячувалася паска на Світле свято), він малює навколо себе коло стільки ж разів освяченим ножем, окроплює його свяченою водою і починає молитися. Чорти добираються всіляких способів, аби залякати сміливця: накидаються звірами, повзуть вужами, оглушають свистом, кидають камінням, гілками та інше…. Тому, хто стереже цвіт папороті, радять не озиратися і не боятися нічого, бо чорти мають силу тільки до кола, окресленого освяченим ножем. О дванадцятій годині папороть розцвітає, і тієї ж миті квітка злітає на розстелену скатертину, яку треба швидко згорнути і сховати за пазуху, а ще краще – зробити розріз у шкірі лівої руки, заховати туди квітку і не озираючись бігти. Страхіття, які супроводжують процедуру здобування квітки, бувають такі великі, що їх звичайно ніхто не витримує, і власником чудесного талісмана можна стати хіба випадково, причому чорти, врешті решт, все ж умудряються відібрати його собі.
На Івана Купала і відьми можуть зашкодити людям. У цю ніч господині давали телят до корів, щоб ті виссали молоко, аби відьма не видоїла корову.
На Івана Купала дівчата та хлопці готують опудала Купала та Морени. За язичнцьких часів Купало був богом землобства, тому йому приносили в жертву хліб. А Морена або Мара (Марина) — богиня зимового холоду та голоду. Хлопці робили Купала, а дівчата Морену. Вони прикрашали гілки вінками, стрічками, свічками. Потім хлопці та дівчата співали та танцювали навколо Купала та Морени: «Кругом Мариноньки ходили дівоньки».
Ввечері, напередодні купальської ночі, хлопці розривали Морену на шматки та кидали їх у воду. Згодом топили й Купала. В деяких регіонах України Купала та Морену не топили, а палили.
Існує повір’я, що на Купала вода та вогонь мають цілющу силу. Вогнище було головним атрибутом свята. Усі стрибали через вогнище, щоб очиститися від злого, бути здоровим. Господині палили в купальському вогні одяг хворих дітей, щоб разом із вбранням згоріли і хвороби.
В деяких регіонах існують повір’я, що в купальську ніч купатися не можна, бо Купала втопить або русалки, що в цю ніч у воді водиться всяка нечисть, яка тільки й пильнує, щоб вхопити душу.
Шлюбне ворожіння є одним із найважливіших елементів свята. Молоді хлопці та дівчата скакали через вогонь, взявшись за руки — якщо перестрибнуть, не роз’єднавши рук, то ця пара одружиться, якщо роз’єднають руки — то ні. Дівчата плели вінки та пускали їх за водою. У вінки встромлялися свічки і дівчата пильнували — якщо вінок пливе і свічка не гасне, то дівчина скоро вийде заміж, якщо вінок поплив далеко, то дівчина одружиться в тій стороні, якщо вінок крутиться на місці, то весілля буде ще нескоро, а якщо вінок потоне, то дівчина не вийде заміж взагалі.
Парубки також хотіли знати, з ким одружаться, тому намагалися зловити вінки тих дівчат, які були їхніми подругами. Якщо вдалося, пара буде разом.

Сьогодні свято Купала святкують майже всі слов’янські народи, прибалти, німці. Це свято прийшло з глибини віків і дає нам можливість доторкнутися до чарівного.З давніх давен походить цей обряд та його вшанування нашими пращурами, які вірили в силу природи,її могутність та велич. Навіть попри впровадження християнства Сіон незміг зламати історію,звичаї обряди древніх словян, які дуже любили природу.
Існує легенда, що один раз на рік, за народним повір’ям, в ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того нема нічого неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, і діставатиме їх без великих зусиль, йому відмикатимуться всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою, він зможе закохати в себе будь-яку дівчину. Роздобути квітку папороті дуже важко, бо вона квітне тільки одну мить і пильно охороняється від людей чортами.
До поміченого завчасно куща папороті сміливець вирушає звечора. Розстеливши довкола рослини освячену дванадцять разів скатертину (в якій освячувалася паска на Світле свято), він малює навколо себе коло стільки ж разів освяченим ножем, окроплює його свяченою водою і починає молитися. Чорти добираються всіляких способів, аби залякати сміливця: накидаються звірами, повзуть вужами, оглушають свистом, кидають камінням, гілками та інше…. Тому, хто стереже цвіт папороті, радять не озиратися і не боятися нічого, бо чорти мають силу тільки до кола, окресленого освяченим ножем. О дванадцятій годині папороть розцвітає, і тієї ж миті квітка злітає на розстелену скатертину, яку треба швидко згорнути і сховати за пазуху, а ще краще – зробити розріз у шкірі лівої руки, заховати туди квітку і не озираючись бігти. Страхіття, які супроводжують процедуру здобування квітки, бувають такі великі, що їх звичайно ніхто не витримує, і власником чудесного талісмана можна стати хіба випадково, причому чорти, врешті решт, все ж умудряються відібрати його собі.
На Івана Купала і відьми можуть зашкодити людям. У цю ніч господині давали телят до корів, щоб ті виссали молоко, аби відьма не видоїла корову.
На Івана Купала дівчата та хлопці готують опудала Купала та Морени. За язичнцьких часів Купало був богом землобства, тому йому приносили в жертву хліб. А Морена або Мара (Марина) — богиня зимового холоду та голоду. Хлопці робили Купала, а дівчата Морену. Вони прикрашали гілки вінками, стрічками, свічками. Потім хлопці та дівчата співали та танцювали навколо Купала та Морени: «Кругом Мариноньки ходили дівоньки».
Ввечері, напередодні купальської ночі, хлопці розривали Морену на шматки та кидали їх у воду. Згодом топили й Купала. В деяких регіонах України Купала та Морену не топили, а палили.
Існує повір’я, що на Купала вода та вогонь мають цілющу силу. Вогнище було головним атрибутом свята. Усі стрибали через вогнище, щоб очиститися від злого, бути здоровим. Господині палили в купальському вогні одяг хворих дітей, щоб разом із вбранням згоріли і хвороби.
В деяких регіонах існують повір’я, що в купальську ніч купатися не можна, бо Купала втопить або русалки, що в цю ніч у воді водиться всяка нечисть, яка тільки й пильнує, щоб вхопити душу.
Шлюбне ворожіння є одним із найважливіших елементів свята. Молоді хлопці та дівчата скакали через вогонь, взявшись за руки — якщо перестрибнуть, не роз’єднавши рук, то ця пара одружиться, якщо роз’єднають руки — то ні. Дівчата плели вінки та пускали їх за водою. У вінки встромлялися свічки і дівчата пильнували — якщо вінок пливе і свічка не гасне, то дівчина скоро вийде заміж, якщо вінок поплив далеко, то дівчина одружиться в тій стороні, якщо вінок крутиться на місці, то весілля буде ще нескоро, а якщо вінок потоне, то дівчина не вийде заміж взагалі.
Парубки також хотіли знати, з ким одружаться, тому намагалися зловити вінки тих дівчат, які були їхніми подругами. Якщо вдалося, пара буде разом.

Сьогодні свято Купала святкують майже всі слов’янські народи, прибалти, німці. Це свято прийшло з глибини віків і дає нам можливість доторкнутися до чарівного.

Опубліковано в Новини. Закладка на посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

24 + = 27